30.05.2025

3 хвилин на читання

У Goethe є чітка градація за рівнями — від A1 до C1, і кожен із них відображає, наскільки ти володієш німецькою. A1 — це базова база: вмієш привітатися, представитися, замовити каву і спитати дорогу. A2 вже дає більше свободи — можна пояснити, хто ти, де живеш, чим займаєшся, трохи підтримати розмову. B1 — це той рівень, з якого реально можна починати жити в німецькомовній країні: ти вже розумієш прості тексти, можеш пояснитися в банку чи на пошті, написати листа. B2 — набагато впевненіше, тут ти вже читаєш статті, спілкуєшся без особливих затримок і навіть дивишся німецькі фільми без субтитрів. Ну а C1 — це майже як носій. Не прям один в один, але ти вже спокійно можеш вести ділові переговори, писати есе, виступати з презентацією. Важливо, що іспит підлаштовується під обраний рівень — не буде жодних суперскладних завдань, якщо ти складаєш на A2. І навпаки — на C1 халяви не буде. Тож краще заздалегідь протестуватись, щоб точно вибрати потрібний рівень і не вигоріти на середині.

Говоріння — це, мабуть, найхвилюючіша частина іспиту Goethe, особливо якщо ти не звик говорити німецькою вголос. Але насправді все не так страшно. Іспит проходить або один на один з екзаменатором, або з іншим учасником. Зазвичай формат такий: спочатку тобі ставлять прості запитання — як тебе звати, звідки ти, чим захоплюєшся. Потім потрібно описати картинку або ситуацію. А далі — невелика бесіда на задану тему. На рівнях A1–A2 це може бути діалог у магазині чи розповідь про улюблену страву, а на B2–C1 уже обговорюються абстрактні речі — наприклад, плюси й мінуси онлайн-освіти. Головне — не мовчати. Навіть якщо помиляєшся, намагайся говорити впевнено. Не обов’язково ідеально — важливо, щоб співрозмовник тебе зрозумів. Перед іспитом корисно практикувати мову з друзями, викладачем або навіть просто проговорювати думки вголос. Це допомагає розслабитись і звучати природніше. І так, якщо раптом не зрозумів запитання — можна попросити повторити. Це не мінус, а нормальна реакція.

У розділі «Письмо» на іспиті Goethe тобі потрібно буде самому скласти текст німецькою. Це може бути лист другу, скарга в транспортну компанію, відгук, заява — залежить від рівня. На A1 все просто: розповісти про себе, родину, плани. На B1 вже треба аргументувати свою точку зору, а на C1 — формулювати чіткі, логічні тексти з гарною структурою. Оцінюється не лише граматика, а й те, наскільки зрозуміло ти висловлюєш думки. Часто завдання супроводжуються конкретною ситуацією, яку потрібно розкрити, дотримуючись стилю — формального чи неформального. Є чіткі вимоги до обсягу, і важливо не писати менше, ніж просять. Щоб не розгубитися, варто заздалегідь потренуватися — писати короткі тексти, листи, описи ситуацій. Головне — не просто накидати фрази, а вибудувати логічну структуру: вступ, основна частина і фінал. Чим ясніше думки і менше помилок, тим вищий шанс отримати гарний бал.

Розділ на читання в іспиті Goethe перевіряє, наскільки добре ти розумієш написаний текст німецькою. Тут усе за класикою — дають кілька текстів різної довжини: це можуть бути оголошення, листи, статті, уривки блогів, інструкції чи навіть скарги. Після тексту йдуть завдання: вибрати правильну відповідь, зіставити твердження, вставити відсутні фрази. Складність залежить від рівня — на A1 це прості тексти на кшталт «магазин працює з восьмої до шостої», а от на B2 можуть трапитися абстрактні теми, де важливий не лише зміст, а й підтекст. Іноді запитують конкретну інформацію, а іноді — що хотів сказати автор. Тому тренування тут потрібне: бажано читати якнайбільше — сайти, новини, пости, усе, що трапляється. Круто, якщо звикнеш не перекладати кожне слово, а ловити загальний зміст — це справді допомагає на іспиті й економить час. До речі, таймінг тут обмежений, тож навичка швидкого читання — твій найкращий друг.

Аудіювання — це перша частина іспиту Goethe, і вона перевіряє, як ти сприймаєш німецьке мовлення на слух. Лунають записи: діалоги, оголошення, інтерв’ю, іноді — просто монологи. Усе залежить від рівня: на A1 все досить просто — короткі фрази, зрозумілі ситуації, мінімум деталей. А от на B2 і C1 — це вже цілі шматки розмов, де треба зрозуміти і загальний зміст, і деталі. Записи відтворюються один або два рази, а потім ідуть запитання: вибрати варіант відповіді, вставити фрази, розставити порядок подій. Важливо не просто почути слова, а вловити контекст. І так — акценти можуть бути різні, тому краще до іспиту послухати різні подкасти, новини або навіть блогерів німецькою. Так буде простіше звикнути до подачі. Деякі записи звучать швидко, і часу на обдумування небагато, тож тренувати навичку сприймання потрібно заздалегідь. Але панікувати не варто — всі завдання чітко сформульовані, і якщо хоча б частину зрозумів, вже можна зібрати правильну відповідь.

Іспит Goethe влаштований зрозуміло й без зайвої бюрократії. Він складається з чотирьох стандартних частин, які в сукупності дають повне уявлення про твої знання німецької. Перша частина — аудіювання. Тобі вмикають різні аудіозаписи: оголошення, діалоги, інтерв’ю, іноді навіть уривки радіо чи подкастів. Потрібно уважно слухати й потім відповідати на запитання. Усе залежить від рівня: на A1 будуть короткі й прості фрази, а на C1 — довгі складні тексти з підтекстом. Друга частина — читання. Тут дають тексти різної тематики — від листів до газетних заміток, і потрібно не просто прочитати, а реально вникнути в суть. Далі — письмо. У цій частині перевіряється, як ти вмієш формулювати думки письмово. Потрібно буде написати короткий лист, скаргу, оголошення, розповідь — залежно від рівня. Ну і, звісно, говоріння. Тут уже обличчям до обличчя з екзаменатором або в парі з іншим учасником. Треба відповісти на запитання, описати ситуацію, поспілкуватися. Сам іспит триває від півтори до трьох годин: спочатку письмові частини, потім — усна, іноді в інший день. Усе по-чесному, без підступів.

Весь іспит Goethe займає в середньому від півтори до трьох годин, залежно від рівня. Чим вищий рівень — тим більше часу дається на виконання завдань. Зазвичай спочатку проходять письмові частини — аудіювання, читання і письмо. Вони йдуть підряд, з короткими перервами або взагалі без них. Після письмової частини — усна. Говоріння може бути в той самий день, а може й в інший — це залежить від центру, де складаєш. Перед початком іспиту потрібно прийти заздалегідь, пред’явити документ, зареєструватися. Усе проходить спокійно, атмосфера не як на контрольній у школі, а скоріше як на курсовому заліку — строго, але без тиску. Тобі видають матеріали, пояснюють порядок, і ти спокійно сідаєш виконувати завдання. Аудіювання — через навушники або динаміки, залежно від центру. Читання і письмо — в паперовій або цифровій формі. Говоріння зазвичай проходить в окремій кімнаті, індивідуально або в парі. Важливо не запізнитися і взяти з собою все необхідне — паспорт, запрошення і ручку, якщо треба. В іншому — все чітко, без сюрпризів.

Скласти іспит Goethe можна в акредитованих мовних центрах або установах, які співпрацюють з організаторами тесту. У більшості великих міст такі місця є — просто гуглиш «здати іспит Goethe в [твоє місто]», і знаходиш найближчий центр. Також деякі майданчики пропонують онлайн-формат — зручно, якщо ти живеш далеко або не хочеш витрачати час на дорогу. Головне — зареєструватися заздалегідь. Зазвичай потрібно подати заявку через сайт центру, вибрати дату, рівень, оплатити іспит і отримати підтвердження. Іноді місць буває небагато, особливо перед дедлайнами у виші, тож краще не зволікати. Перед іспитом тобі надішлють інструкцію, де все чітко розписано: що взяти з собою, коли прийти, як усе проходитиме. На місці ти просто слідуєш інструкціям — і спокійно складаєш. Усе організовано зрозуміло, навіть якщо йдеш уперше.

Підготовка до іспиту Goethe — це не про безсонні ночі й тонни підручників. Все набагато простіше, якщо вибудувати процес грамотно. Почни з того, щоб визначити свій поточний рівень — для цього можна пройти безкоштовні онлайн-тести або просто чесно оцінити, наскільки впевнено ти спілкуєшся, розумієш і пишеш німецькою. Далі — знайди приклади завдань саме того рівня, який збираєшся складати. Так ти заздалегідь зрозумієш формат, структуру і підводні камені. По кожному розділу — своя стратегія. Аудіювання найкраще прокачується за допомогою подкастів, відео й фільмів без субтитрів. Спочатку буде складно, але слух справді натреновується. Читання — через регулярну практику: статті, блоги, прості книжки. Головне — не зазубрювати, а вникати. З письмом допомагає ведення щоденника німецькою або написання листів за шаблонами з минулих іспитів. А от з говорінням усе просто: шукай співрозмовників. Це може бути репетитор, друг, мовний тандем або навіть розмова з самим собою. Говори вголос, проговорюй думки, відповідай на приблизні запитання. І не забувай про граматику — краще повторити основні часи, прийменники і порядок слів. Підготовка не повинна бути нудною — зроби її частиною дня: дивись відео зранку, читай в дорозі, пиши ввечері. Тоді й стрес на іспиті буде менший.

Завдання на іспиті Goethe змінюються залежно від рівня, але загалом структура передбачувана, і можна спокійно підготуватися, знаючи, чого чекати. В аудіюванні на A1, наприклад, можуть увімкнути короткий діалог типу: «Де знаходиться аптека?» — і запропонують вибрати правильну відповідь. На B1 ти вже почуєш, наприклад, оголошення на вокзалі і повинен зрозуміти, куди перенесли поїзд. У читанні трапляться тексти, де треба знайти точну інформацію або загальний зміст. Часто дають листи, замітки, оголошення, і запитують: хто, що, коли і чому. У письмі завдання звучать як: «Напишіть другові про подорож» або «Поскаржтеся до комунальної служби на галасливих сусідів». Там важливо вкластися в потрібний обсяг і витримати стиль — формальний чи неформальний. У говорінні зазвичай просять представитися, розповісти про себе, описати картинку або обговорити ситуацію. Наприклад, на B2 тобі можуть запропонувати тему: «Переваги та недоліки дистанційного навчання» — і ти повинен висловити думку, навести аргументи. Знання формату — вже половина успіху, тому круто заздалегідь прорішати типові завдання.