03.07.2025

3 хвилин на читання

TOEFL PBT — це стара паперова версія іспиту, де немає частини «говоріння». Тут перевіряють читання, аудіювання, граматику і письмо. Зараз її майже не використовують — тільки в регіонах, де немає доступу до інтернету. Цей варіант усе рідше трапляється, і далеко не всі університети його приймають. Краще розглядати PBT як запасний варіант, а не основну мету.

Paper Edition — це гібрид: частину тесту (читання, аудіювання, письмо) ти складаєш на папері в тестовому центрі, а говоріння — онлайн, але вдома. Так, звучить дивно, але зате це вихід, якщо у твоєму місті немає повноформатного iBT-центру. Такий формат доступний не всюди, але його приймають багато вишів. Головне — уважно читай, де і як він проводиться.

Home Edition — це той самий TOEFL iBT, тільки складаєш його не в центрі, а прямо з дому. Головне — тиха кімната, стабільний інтернет і вебкамера. За тобою слідкує проктор онлайн, щоб усе було чесно. Зручно, якщо немає можливості поїхати в центр або просто хочеш скласти тест у своїй зоні комфорту. Підходить майже всім, у кого вдома нормальна техніка і не глючить мережа.

TOEFL iBT — це найпопулярніша версія іспиту. Все проходить онлайн: сидиш у тестовому центрі за комп’ютером, з навушниками і мікрофоном. Перевіряють чотири скіли: читання, аудіювання, говоріння і письмо. Результати приходять швидко, а цей формат приймає майже кожен закордонний виш. Це зручно, сучасно і дає максимально точну картину твого рівня англійської.

TOEFL буває у двох форматах: iBT та Paper-based. Найпопулярніший і «в тему часу» — це TOEFL iBT (Internet-based Test). Його складаєш за комп’ютером, підключеним до інтернету, в офіційному центрі або навіть з дому (так-так, є й така опція). Тут перевіряють усе: читання, аудіювання, говоріння і письмо — в зручному цифровому форматі. Це основний варіант, який приймають майже всі університети світу. А от Paper-based Test — це олдскул-версія. Все по-старому: тест на папері, без секції «говоріння», зате з читанням, граматикою, аудіюванням і письмом. Його можна скласти тільки в тих країнах або регіонах, де немає доступу до інтернет-версії. Зараз такий формат трапляється рідко, але він усе ще існує. Якщо коротко: TOEFL iBT — топ, він гнучкий, сучасний і його простіше готувати вдома. Paper-based — скоріше запасний план. Тож якщо є можливість — обирай iBT, і буде тобі міжнародна сертифікація англійської без зайвих заморочок.

Іспит TOEFL iBT — це не просто один тест, а цілих чотири блоки: Reading (читання), Listening (аудіювання), Speaking (говоріння) і Writing (письмо). Все проходить за один день, в середньому займає близько 2 годин. Звучить жорстко? Насправді все реально, якщо знаєш, чого очікувати. Reading — перший раунд. Тобі дадуть 2–3 тексти академічного стилю і по 10 запитань до кожного. Треба не просто читати, а швидко врубатися в суть, ловити деталі і не губитися у формулюваннях. Далі — Listening: слухаєш лекції, діалоги, розмови на кампусі і відповідаєш на запитання. Тут головне — концентрація. Один позіх — і все, відповідь повз.
Після цього, швидше за все, буде невелика перерва — хвилин 10. Потім вмикається найстресовіший (але цікавий!) блок — Speaking. Ти відповідаєш на запитання в мікрофон, а потім твої записи оцінюють. Треба швидко думати, грамотно формулювати і не панікувати. Ну і фінал — Writing: два завдання — одне на основі тексту і аудіо, друге — есе на тему. Головне — структура, логіка і аргументи. Складати іспит можна в центрі або вдома (залежно від формату), але структура одна й та сама. Все чітко, по таймеру, без поблажок. Тому важливо не просто знати мову, а вміти справлятися зі стресом і працювати в умовах обмеженого часу.

TOEFL оцінюється за 120-бальною шкалою. Кожен з чотирьох розділів — Reading, Listening, Speaking і Writing — дає максимум 30 балів. Потім усе це підсумовується, і ти отримуєш фінальний бал. Чим вищий — тим краще. Мінімального «порогу» як такого немає, але виші зазвичай вимагають від 70 до 100+ балів. Топові університети можуть просити від 105 і вище, особливо якщо конкурс високий. Деякі заклади окремо дивляться на Speaking або Writing, особливо якщо ти йдеш на гуманітарну спеціальність. Оцінювання базується на точності, ясності мовлення, вмінні логічно висловлювати думки та граматиці. Частину завдань (типу тестів) перевіряє автоматика, але Speaking і Writing оцінюють живі екзаменатори. Якщо ти складаєш TOEFL для себе або просто хочеш перевірити рівень — бери за орієнтир 80+. А якщо націлений на серйозний виш — став ціль 100 і вище. Бали зазвичай приходять через 4–6 днів, а сертифікат дійсний 2 роки.

Підготуватися до TOEFL самостійно — реально, і для цього не потрібен дорогий репетитор. Головне — чіткий план, дисципліна і правильні ресурси. Почни з тесту на рівень англійської мови, щоб зрозуміти, з чого стартуєш. Потім вивчи структуру іспиту: які є секції, скільки часу дається, які типи завдань. Це допоможе не губитися на реальному тесті.
Далі — практика. Для Reading і Listening — читай статті на академічні теми і слухай лекції на YouTube або в подкастах. Для Speaking — записуй себе, відповідаючи на типові запитання TOEFL, і переслуховуй. Спочатку буде крінж, але потім ти почнеш звучати впевнено. Writing — пиши есе, читай зразки, тренуй структуру: вступ, аргументи, висновок.
Важливо: не просто зубрити, а зрозуміти логіку завдань. Використовуй офіційні матеріали ETS, онлайн-симуляції і безкоштовні курси. Ну і, звісно, таймінг — вчися вкладатися в обмеження по часу. За кілька місяців при регулярній практиці можна спокійно вийти на крутий рівень і впевнено скласти іспит.

Якщо хочеш скласти TOEFL на нормальний бал, просто вчити англійську мало. Треба готуватися з розумом. Ось кілька порад, які реально працюють. По-перше, тренуйся саме у форматі TOEFL. Мало просто читати книжки або дивитися серіали. Ти маєш знати, які завдання тебе чекають, як працює таймінг, що перевіряють у кожному розділі.
По-друге, записуй себе на Speaking. Серйозно. Ти здивуєшся, коли вперше послухаєш, як звучиш. Це допомагає прокачати вимову, прибрати «еее» і «ммм», навчитися говорити чітко і по суті. Письмові завдання — теж тренуй регулярно. Не пиши «як вийде», а по структурі: вступ, аргументи, приклади, висновок. Тепер про типові помилки. Перша — зубріння слів без контексту. Це марно. Краще вчи фрази, кліше, які реально можна використати. Друга — ігнорувати таймер. На іспиті все жорстко по часу, тож вчися працювати в умовах тиску. І третя — занадто пізній старт підготовки. Чим раніше почнеш, тим спокійніше буде.
І ще: не бійся робити помилки на тренуваннях — бійся не робити з них висновків.

TOEFL, IELTS і іспити Cambridge — начебто всі про англійську, але насправді це зовсім різні штуки. TOEFL iBT — це повністю комп’ютерний тест, його ти складаєш або в центрі, або з дому. Усі відповіді — через комп: навіть говоріння записується в мікрофон. IELTS — гібрид: можна обрати паперову або комп’ютерну версію, але Speaking проходить наживо з екзаменатором, і це часто викликає мандраж. У Cambridge-іспитах (типу FCE, CAE, CPE) теж все по-старому: ручка, папір і живе спілкування. З точки зору оцінювання — у TOEFL максимум 120 балів, в IELTS — 9, а Cambridge видає рівні (B2, C1 і так далі). TOEFL більше орієнтований на американську англійську і часто потрібен для вступу в США або Канаду. IELTS більше використовують у Великобританії, Австралії, Європі. Cambridge — це взагалі про «класичну» сертифікацію рівня, яка може не мати терміну дії (на відміну від TOEFL і IELTS, де сертифікат дійсний лише 2 роки).
І так, якщо тобі незручно говорити в мікрофон — TOEFL може здатися дивним. Але зате він чіткий, передбачуваний і повністю автоматизований. Загалом, обирай іспит не за назвою, а за тим, куди ти збираєшся і як тобі комфортніше складати.