Прислівник — це така частина мови, яка відповідає на питання на кшталт: як? де? коли? чому? У німецькій мові він називається Adverb або Adverbien (у множині). Прислівники додають у речення додаткову інформацію — описують дію, час, місце, причину або спосіб дії. І при цьому вони не відмінюються й не змінюються, як прикметники. Зручно, правда?
Наприклад, у реченні „Er läuft schnell“ («Він бігає швидко») слово schnell — це прислівник. Воно розповідає, як він бігає. Або в „Wir treffen uns morgen“ («Ми зустрінемось завтра») прислівник morgen відповідає на питання коли.
На відміну від прикметників, які описують іменники, прислівники найчастіше описують дієслова, прикметники або навіть інші прислівники.
Порівняй: „eine schöne Blume“ (красива квітка — тут schöne прикметник) і „Sie singt schön“ (вона співає красиво — schön уже прислівник).
Що круто — прислівники в німецькій не узгоджуються з підметом, не мають роду, числа чи відмінка. Вони як незалежні агенти: влізають у речення й роблять його багатшим, але при цьому залишаються самими собою. Майже філософія.
Також варто знати, що деякі прислівники в німецькій — це просто застиглі форми прикметників. Наприклад, laut може означати і «гучний», і «гучно» — залежно від контексту. Це може збивати з пантелику, але на практиці все стає зрозуміло за ситуацією.
І так, є ще одна фішка: у німецькій дуже часто трапляються складені прислівники. Наприклад, auf einmal (раптом), inzwischen (тим часом), immer noch (досі). Їх краще вивчати як готові фрази.
Коротше кажучи, прислівники — це компактні, але дуже важливі слова, які роблять німецьку мову виразною та живою. Розуміння їх — це крок до впевненої граматики й гарної розмовної мови.