Про школу
Наша мета — не навантажувати студентів важкою граматикою, роблячи з них філологів, — ми навчаємо справжній, живій мові. Тій, яку ви почуєте у магазині, яка дозволить вам спілкуватися, заводити знайомства та чітко формулювати свої думки іноземною мовою.
відділ продаж
Рівні володіння німецькою мовою
Вивчаєш німецьку і не розумієш, що таке A1, B2, C1? Усе просто: це рівні за шкалою CEFR. A1 — початковий, вчиш базові фрази. A2 — вже можеш підтримати простий діалог. B1 — норм для спілкування та життя в Німеччині. B2 — потрібен для роботи й навчання. C1 і C2 — майже як носій. Хочеш знати свій рівень? Пройди онлайн-тест. Головне — не гнатися за літерами, а справді розуміти і говорити. Рівні — це не мета, а шлях. Вчи із задоволенням!
Зміст:
- Що таке рівні CEFR і навіщо вони потрібні
- Рівень A1 — початковий (Beginner)
- Рівень A2 — елементарний (Elementary)
- Рівень B1 — середній (Intermediate)
- Рівень B2 — вище середнього (Upper-Intermediate)
- Рівень C1 — просунутий (Advanced)
- Рівень C2 — носійський (Proficient)
- Як визначити свій рівень німецької мови
- Який рівень потрібен для навчання, роботи та ПМП
- Поради для досягнення кожного рівня та підбір ресурсів
Що таке рівні CEFR і навіщо вони потрібні
CEFR — це така система, яка допомагає зрозуміти, наскільки ти тямиш в іноземній мові. Неважливо, вивчаєш ти німецьку, англійську чи французьку — шкала одна й та сама. У ній шість рівнів: A1, A2, B1, B2, C1 і C2.
A1 — це коли ти тільки починаєш, знаєш кілька слів і вмієш вітатися. А C2 — це рівень, на якому ти розумієш мову, як носій: читаєш наукові статті, дивишся фільми без субтитрів і навіть жартуєш по темі.
Навіщо взагалі все це?
CEFR допомагає не плутатися і чітко розуміти, на якому етапі ти зараз. Наприклад, якщо ти шукаєш роботу в Німеччині, тобі можуть сказати: “Потрібен рівень не нижче B2”. Або ти хочеш вступити до німецького вишу — там, найімовірніше, попросять C1.
Ця система зручна і для тебе, і для викладачів, і для роботодавців. Вона як мапа — показує, де ти і куди рухатися далі. Коли ти готуєшся до іспиту, рівні CEFR теж знадобляться. Можна знайти підручники, курси й навіть відео під конкретний рівень. Це справді зручно: не будеш витрачати час на надто легке або надто складне.
Найкрутіше — ти можеш пройти тест і одразу дізнатися свій рівень. Так ти будеш розуміти, на що вже здатен, і чого не вистачає до наступного кроку.
А ще CEFR — це мотивація. Приємно бачити, як ти ростеш: з A1 до B2, потім до C1. Головне — не гнатися за літерами, а вивчати мову для себе. Тоді й результат прийде.
A1 — це коли ти тільки починаєш, знаєш кілька слів і вмієш вітатися. А C2 — це рівень, на якому ти розумієш мову, як носій: читаєш наукові статті, дивишся фільми без субтитрів і навіть жартуєш по темі.
Навіщо взагалі все це?
CEFR допомагає не плутатися і чітко розуміти, на якому етапі ти зараз. Наприклад, якщо ти шукаєш роботу в Німеччині, тобі можуть сказати: “Потрібен рівень не нижче B2”. Або ти хочеш вступити до німецького вишу — там, найімовірніше, попросять C1.
Ця система зручна і для тебе, і для викладачів, і для роботодавців. Вона як мапа — показує, де ти і куди рухатися далі. Коли ти готуєшся до іспиту, рівні CEFR теж знадобляться. Можна знайти підручники, курси й навіть відео під конкретний рівень. Це справді зручно: не будеш витрачати час на надто легке або надто складне.
Найкрутіше — ти можеш пройти тест і одразу дізнатися свій рівень. Так ти будеш розуміти, на що вже здатен, і чого не вистачає до наступного кроку.
А ще CEFR — це мотивація. Приємно бачити, як ти ростеш: з A1 до B2, потім до C1. Головне — не гнатися за літерами, а вивчати мову для себе. Тоді й результат прийде.
A1 — це перший крок у світ німецької. На цьому рівні ти тільки знайомишся з мовою: вчиш алфавіт, найпростіші слова і базові фрази. Типу “Як тебе звати?”, “Я з України”, “Я люблю піцу”. Усе дуже повільно, просто, з купою повторень. І це нормально. Головне — не боятися звучати безглуздо. A1 — це як дитинство в мові. Ти вчишся слухати, повторювати, читати короткі тексти, розуміти, що тобі кажуть у кафе чи на вулиці. Можна складати речення, але вони короткі і прості, як “Ich bin Student” або “Ich wohne in Berlin”. На A1 ти ще не говориш вільно, але вже можеш пояснити щось у магазині, готелі, на базовому рівні. Це важливо, якщо ти переїхав або плануєш поїздку. Цей рівень дає основу, на якій потім будується все інше. Якщо порівнювати з грою, то A1 — це навчання, коли тобі дають інструменти й вчать ними користуватись. Без цього далі ніяк.
Рівень A1 — початковий (Beginner)
Коли переходиш з A1 на A2, усе починає потроху оживати. Ти вже не просто вітаєшся й кажеш, як тебе звати, а можеш розповісти, де живеш, чим цікавишся, що їв на сніданок. Слова стають трохи складнішими, фрази — довшими, але все ще без фанатизму. На цьому рівні ти починаєш розуміти просту мову на слух: оголошення, повільні діалоги, короткі відео. І головне — починаєш відчувати мову. Можна підтримати розмову: не тільки відповісти, а й спитати у відповідь. Читати стає цікавіше: рецепти, короткі статті, пости в соцмережах. З’являється впевненість. Ти можеш пояснити щось у аптеці, купити квиток, написати повідомлення другу.
A2 — це вже не просто “вчу мову”, це “я починаю спілкуватися”. І хай поки ще багато помилок, але ти вже в грі. Це як навчитись кататись на ровері: спочатку хитко, але потім ловиш кайф. Головне — не зупинятись.
A2 — це вже не просто “вчу мову”, це “я починаю спілкуватися”. І хай поки ще багато помилок, але ти вже в грі. Це як навчитись кататись на ровері: спочатку хитко, але потім ловиш кайф. Головне — не зупинятись.
Рівень A2 — елементарний (Elementary)
B1 — це момент, коли німецька перестає бути просто навчальним предметом і стає частиною життя. Ти вже не лякаєшся, якщо до тебе звертаються німецькою. Так, говориш неідеально, іноді довго підбираєш слова, але ти вже реально можеш спілкуватися. Можеш розповісти про себе, поділитися думкою, описати ситуацію. З’являється свобода. Ти розумієш фільми з субтитрами, читаєш прості статті, розбираєшся в інструкціях і меню.
На роботі або в навчанні B1 — уже плюс. Можна проходити стажування, працювати в простій сфері, навчатися на мовних курсах. Головне — ти більше не “новачок”. Є словниковий запас, є граматика, ти вмієш будувати речення, а не просто повторювати завчені шаблони. Помилки ще є, але вони не заважають тебе зрозуміти. З цим рівнем уже можна жити в німецькомовному середовищі. І почуватися впевнено, хай ще не як місцевий.
На роботі або в навчанні B1 — уже плюс. Можна проходити стажування, працювати в простій сфері, навчатися на мовних курсах. Головне — ти більше не “новачок”. Є словниковий запас, є граматика, ти вмієш будувати речення, а не просто повторювати завчені шаблони. Помилки ще є, але вони не заважають тебе зрозуміти. З цим рівнем уже можна жити в німецькомовному середовищі. І почуватися впевнено, хай ще не як місцевий.
Рівень B1 — середній (Intermediate)
Рівень B2 — вище середнього (Upper-Intermediate)
B2 — це коли мова стає робочим інструментом. Ти вже не просто розумієш — ти впевнено користуєшся німецькою у житті, навчанні й на роботі. Словниковий запас широкий, фрази — живі, ти вмієш висловлювати думки, сперечатися, пояснювати складні речі. Можна читати новини, дивитися серіали без субтитрів і не почуватися загубленим.
У розмові ти вловлюєш жарти, помічаєш підтекст, не завмираєш після кожного питання. На цьому рівні реально навчатися у ВНЗ, проходити співбесіди, працювати з клієнтами. Ти вже не перекладаєш кожне слово в голові, а думаєш німецькою — і це кайф. Помилки ще бувають, але дрібні, і частіше — у нюансах.
B2 — це перехід від “говорю з труднощами” до “спілкуюсь вільно”. Головне — не боятись використовувати мову на повну. Бо на цьому рівні тобі вже майже все під силу. Залишилось тільки звикнути до свободи.
У розмові ти вловлюєш жарти, помічаєш підтекст, не завмираєш після кожного питання. На цьому рівні реально навчатися у ВНЗ, проходити співбесіди, працювати з клієнтами. Ти вже не перекладаєш кожне слово в голові, а думаєш німецькою — і це кайф. Помилки ще бувають, але дрібні, і частіше — у нюансах.
B2 — це перехід від “говорю з труднощами” до “спілкуюсь вільно”. Головне — не боятись використовувати мову на повну. Бо на цьому рівні тобі вже майже все під силу. Залишилось тільки звикнути до свободи.
Рівень C1 — просунутий (Advanced)
C1 — це коли ти в німецькій як риба у воді. Говориш упевнено, майже без зупинок, можеш підтримати будь-яку тему — від політики до жартів на кухні. Розумієш, що говорять по телевізору, вловлюєш іронію, читаєш книги й статті без словника. Це вже не просто знання — це навичка.
Ти здатен писати листи, резюме, есе і не боїшся складних конструкцій. Якщо навчання — то без проблем німецькою. Якщо робота — то вже не “на підхваті”, а на рівних з місцевими. Звісно, мову все ще вивчаєш — у неї немає фіналу. Але на C1 ти вже звучиш солідно. Можеш пояснювати іншим, вести переписку, брати участь у перемовинах. Це рівень, на якому ти не лише розумієш — ти починаєш впливати. І навіть якщо іноді вилітають слова — ти викрутишся без паніки.
Головне — ти не перекладаєш у голові. Ти живеш мовою. І це справді інший рівень.
Ти здатен писати листи, резюме, есе і не боїшся складних конструкцій. Якщо навчання — то без проблем німецькою. Якщо робота — то вже не “на підхваті”, а на рівних з місцевими. Звісно, мову все ще вивчаєш — у неї немає фіналу. Але на C1 ти вже звучиш солідно. Можеш пояснювати іншим, вести переписку, брати участь у перемовинах. Це рівень, на якому ти не лише розумієш — ти починаєш впливати. І навіть якщо іноді вилітають слова — ти викрутишся без паніки.
Головне — ти не перекладаєш у голові. Ти живеш мовою. І це справді інший рівень.
Рівень C2 — носійський (Proficient)
C2 — це коли німецька стає твоєю другою рідною. Ти не просто говориш — ти звучиш як місцевий. Без акценту в думках, з нюансами, з тонкою грою слів. Ти можеш читати класику, писати статті, сперечатися — і все це без напруги. Це не про зубріння — це про відчуття, що мова стала частиною тебе.
На C2 ти розумієш діалекти, вловлюєш культурні відсилки, не розгублюєшся, коли мова швидка і з гумором. Ти легко адаптуєшся під співрозмовника, змінюєш стиль спілкування, пишеш офіційні листи або меми — за настроєм.
Цей рівень часто потрібен тим, хто працює з текстами, викладає або вступає до вишів на серйозні спеціальності. Але по суті, C2 — це свобода бути собою іншою мовою. Ти не намагаєшся говорити правильно — ти просто говориш. І в цей момент уже не важливо, де ти вивчив мову. Важливо, що тепер вона живе в тобі.
На C2 ти розумієш діалекти, вловлюєш культурні відсилки, не розгублюєшся, коли мова швидка і з гумором. Ти легко адаптуєшся під співрозмовника, змінюєш стиль спілкування, пишеш офіційні листи або меми — за настроєм.
Цей рівень часто потрібен тим, хто працює з текстами, викладає або вступає до вишів на серйозні спеціальності. Але по суті, C2 — це свобода бути собою іншою мовою. Ти не намагаєшся говорити правильно — ти просто говориш. І в цей момент уже не важливо, де ти вивчив мову. Важливо, що тепер вона живе в тобі.
Як визначити свій рівень німецької мови
Іноді здається, що ти вже непогано говориш німецькою, а потім — бах, не можеш пояснити касиру, що тобі потрібен пакет. Або навпаки — ніби знаєш лише кілька фраз, а спокійно розмовляєш з туристом.
Щоб зрозуміти свій рівень, важливо не просто згадати, скільки слів ти вивчив, а оцінити, як ти використовуєш мову.
Щоб зрозуміти свій рівень, важливо не просто згадати, скільки слів ти вивчив, а оцінити, як ти використовуєш мову.
- Якщо можеш розповісти про себе, замовити їжу і зрозуміти просту мову — це A2.
- Якщо читаєш статті й підтримуєш діалог — ближче до B1–B2.
- Упевнено пишеш листи, дивишся фільми — це вже C1.
- А якщо спокійно читаєш газети, жартуєш, сперечаєшся й підлаштовуєшся під ситуацію — цілком C2.
Який рівень потрібен для навчання, роботи та ПМП
Якщо ти плануєш навчання чи переїзд, рівень мови — це не просто галочка, а твій реальний інструмент.
- Для навчання у виші найчастіше вимагають мінімум C1. Це означає, що ти маєш розуміти лекції, писати роботи, брати участь у семінарах — без словника й паніки.
- Для роботи все залежить від професії. У сфері обслуговування чи логістики достатньо B1–B2. А от якщо ти лікар, інженер чи юрист — без C1 не обійтись. Цей рівень дає свободу: ти не просто розумієш інструкції, а вникаєш у суть.
- Для постійного місця проживання (ПМП), особливо в Німеччині, потрібно скласти іспит на рівень B1. Це не так страшно, як здається. Головне — вміти пояснитися, розуміти базові тексти, говорити про себе й своє життя.
Поради для досягнення кожного рівня та підбір ресурсів
Кожен рівень — це як нова сходинка.
Рівень — це не мета, а шлях.
- На A1 найкраще працюють прості застосунки та відео з субтитрами. Головне — не гнатися за правилами, а слухати, повторювати, звикати.
- На A2 вже хочеться говорити — тут рятують розмовні клуби та аудіоуроки.
- До B1 важливо додати граматику, почитати адаптовані книги, почати писати про себе.
- На B2 без фільмів, подкастів і спілкування ніяк. Ти вже можеш сперечатися — значить, учи через життя: читай статті, дивись інтерв’ю, переписуйся.
- C1 вимагає дисципліни — там уже серйозні тексти, академічний словник, есе. Але і кайф — ти розумієш майже все.
- А C2 — це стиль. Тут допомагає читання публіцистики, обговорення складних тем, робота з нюансами.
Рівень — це не мета, а шлях.