Коли тільки починаєш учити англійську, здається, що головне — це граматика, правила часів і всі ці дивні конструкції. Але правда в тому, що без слів не буде жодної граматики. Слова — це цеглинки, з яких будується мова. Чим більше в тебе цих цеглинок, тим швидше ти можеш складати речення і розуміти, що кажуть інші. Уяви: ти приїхав до Лондона або хоча б увімкнув улюблений серіал в оригіналі. Якщо твій словниковий запас крихітний, усе, що ти почуєш, звучатиме як безперервний потік незрозумілих звуків. А коли знаєш сотні потрібних слів, починаєш вловлювати сенс навіть зі складних фраз, а мозок сам підказує, як відповісти. Тому вміння швидко запам’ятовувати слова — це прямий шлях до впевненості.
Є ще одна фішка: слова, вивчені в темпі, допомагають не лише спілкуванню, а й читанню, письму, навіть перегляду мемів англійською. Гортаєш стрічку — і бац, розумієш жарт без перекладу. Це вже інший рівень кайфу. Швидка пам’ять слів робить процес навчання легшим: чим швидше слово «осіло» в голові, тим менше часу витрачається на повторення і зубріння. Плюс зростає мотивація. Бачиш прогрес — хочеться вчити далі.
До того ж сучасний світ вимагає швидкості. Робота, навчання, подорожі — англійська може знадобитися будь-коли. Сьогодні треба написати листа колезі з іншої країни, завтра — замовити каву в аеропорту, післязавтра — пройти співбесіду в міжнародну компанію. Якщо вмієш швидко запам’ятовувати нові вирази, відчуваєш себе як супергерой: почув — і одразу можеш використати.
Отже, мова не про суху гонитву за кількістю слів, а про свободу спілкування. Чим швидше ти навчаєшся, тим швидше починаєш думати англійською. А це вже той рівень, коли мова стає не предметом, а частиною життя.