Про школу
Наша мета — не навантажувати студентів важкою граматикою, роблячи з них філологів, — ми навчаємо справжній, живій мові. Тій, яку ви почуєте у магазині, яка дозволить вам спілкуватися, заводити знайомства та чітко формулювати свої думки іноземною мовою.
відділ продаж
Німецький алфавіт
Німецький алфавіт виглядає майже як англійський, але з деякими цікавими особливостями. Загалом у ньому 26 літер, і вони такі самі, як в англійській - від «A» до «Z». Але є дещо особливе: у німецькій мові використовуються ще чотири додаткові символи. Це літери з умлаутами - ä, ö, ü - і символ ß, який називають «есцет». Ці символи надають німецьким словам свого особливого звуку та характеру. Тож, хоча алфавіт і схожий на англійський, у нього є свої унікальні фішки.
Зміст:
Коротка історія німецького алфавіту
Німецький алфавіт, як і сама мова, пройшов довгий шлях змін. Спочатку основою для нього став латинський алфавіт, який римляни принесли в Європу. Згодом, коли формувалася німецька мова, літери почали підлаштовуватися під звуки, які були характерні для німецької мови. Це було особливо помітно в Середні віки, коли стали з'являтися нові символи і звуки.
Однією з ключових особливостей німецького алфавіту стала поява умлаутів - ä, ö і ü. Ці крапки над буквами виникли, щоб показати зміну звуку, коли букви вимовляються більш м'яко. Умлаути допомагають відрізняти схожі слова одне від одного. Наприклад, «schön» (красивий) і «schon» (уже) - без умлаутів їх можна було б сплутати.
Інший унікальний символ німецького алфавіту - це ß, або «есцет». Цей символ утворився від злиття старих форм букв «s» і «z». Він використовується для позначення різкого звуку «с», який особливо помітний наприкінці слів, як у слові «Straße» (вулиця). Згодом «ß» став відмінною рисою німецької писемності, хоча в деяких регіонах його замінюють на подвійне «ss».
Із розвитком друкарської справи в 15 столітті німецький алфавіт став стандартизуватися, хоча до цього в різних регіонах Німеччини використовувалися різні діалекти і способи написання. Саме тоді, з винаходом друкарського верстата Гутенбергом, німецькі літери почали набувати того вигляду, який ми знаємо сьогодні.
Таким чином, німецький алфавіт - це результат тривалого історичного процесу, у якому латинські літери адаптувалися під потреби німецької мови, та з роками додалися елементи, що роблять її унікальною.
Однією з ключових особливостей німецького алфавіту стала поява умлаутів - ä, ö і ü. Ці крапки над буквами виникли, щоб показати зміну звуку, коли букви вимовляються більш м'яко. Умлаути допомагають відрізняти схожі слова одне від одного. Наприклад, «schön» (красивий) і «schon» (уже) - без умлаутів їх можна було б сплутати.
Інший унікальний символ німецького алфавіту - це ß, або «есцет». Цей символ утворився від злиття старих форм букв «s» і «z». Він використовується для позначення різкого звуку «с», який особливо помітний наприкінці слів, як у слові «Straße» (вулиця). Згодом «ß» став відмінною рисою німецької писемності, хоча в деяких регіонах його замінюють на подвійне «ss».
Із розвитком друкарської справи в 15 столітті німецький алфавіт став стандартизуватися, хоча до цього в різних регіонах Німеччини використовувалися різні діалекти і способи написання. Саме тоді, з винаходом друкарського верстата Гутенбергом, німецькі літери почали набувати того вигляду, який ми знаємо сьогодні.
Таким чином, німецький алфавіт - це результат тривалого історичного процесу, у якому латинські літери адаптувалися під потреби німецької мови, та з роками додалися елементи, що роблять її унікальною.
У німецькому алфавіті 26 букв, точно так само, як і в англійському. Ці літери - A, B, C, D, E, F, G, H, I, J, K, L, M, N, O, P, Q, R, S, T, U, V, W, X, Y, Z. Кожна буква має свою вимову, і в німецькій мові вони можуть звучати трохи інакше, ніж в англійській.
Але в німецькому алфавіті є ще кілька особливих символів, які не вважаються окремими буквами, але додають унікальності. Це букви з умлаутами - ä, ö, ü, які змінюють вимову. Наприклад, ä у слові «Äpfel» (яблука) звучить інакше, ніж звичайне a у слові «Apfel» (яблуко).
Також є спеціальний символ ß, який називається «есцет». Він використовується для позначення звуку «с» у деяких словах, як у «Straße» (вулиця).
Тож, хоча основна частина алфавіту складається з 26 літер, німецька мова має свої особливості, які роблять її ще більш цікавою!
Але в німецькому алфавіті є ще кілька особливих символів, які не вважаються окремими буквами, але додають унікальності. Це букви з умлаутами - ä, ö, ü, які змінюють вимову. Наприклад, ä у слові «Äpfel» (яблука) звучить інакше, ніж звичайне a у слові «Apfel» (яблуко).
Також є спеціальний символ ß, який називається «есцет». Він використовується для позначення звуку «с» у деяких словах, як у «Straße» (вулиця).
Тож, хоча основна частина алфавіту складається з 26 літер, німецька мова має свої особливості, які роблять її ще більш цікавою!
Скільки букв у німецькому алфавіті
Німецькі літери з транскрипцією: таблиця
Ця таблиця допоможе тобі зрозуміти, як вимовляються літери в німецькій мові та які звуки вони позначають.
Прописні літери
У німецькій мові великі літери використовуються переважно на початку речень і для написання іменників. Це правило допомагає виділити важливі слова та робить текст більш зрозумілим. Ось як виглядають великі літери в німецькому алфавіті та їхні особливості:
A - на початку слова виглядає так само, як і в англійській, і вимовляється як [aː]. Наприклад, «Apfel» (яблуко).
B - використовується скрізь, де потрібно. Наприклад, «Berlin» (Берлін).
C - може використовуватися у власних іменах та іноземних словах. Наприклад, «Computer» (комп'ютер).
D - застосовується на початку речень та іменників. Наприклад, «Deutsch» (німецький).
E - виглядає як в англійській. Наприклад, «Essen» (їжа).
F - використовується скрізь, де це потрібно. Наприклад, «Freunde» (друзі).
G - зустрічається в назвах і початках речень. Наприклад, «Garten» (сад).
H - використовується на початку речень та іменах. Наприклад, «Haus» (будинок).
I - часто використовується на початку речень і для підкреслення важливості. Наприклад, «Information» (інформація).
J - використовується в іменах і на початку речень. Наприклад, «Jahr» (рік).
K - з'являється на початку іменників і речень. Наприклад, «Katze» (кішка).
L - використовується в назвах і важливих словах. Наприклад, «Lampe» (лампа).
M - виглядає як в англійській. Наприклад, «Musik» (музика).
N - використовується на початку іменників і речень. Наприклад, «Nacht» (ніч).
O - застосовується на початку речень та іменників. Наприклад, «Ort» (місце).
P - використовується як на початку речень, так і в іменах. Наприклад, «Pizza» (піца).
Q - використовується в іноземних словах і власних іменах. Наприклад, «Qualle» (медуза).
R - зустрічається на початку речень і слів. Наприклад, «Rose» (троянда).
S - використовується на початку іменників і речень. Наприклад, «Schule» (школа).
T - застосовується в назвах і реченнях. Наприклад, «Tisch» (стіл).
U - виглядає як в англійській і використовується скрізь, де це потрібно. Наприклад, «Uhr» (годинник).
V - використовується в деяких іноземних словах і власних іменах. Наприклад, «Vogel» (птах).
W - використовується на початку слів і речень. Наприклад, «Wasser» (вода).
X - застосовується в деяких іноземних словах та іменах. Наприклад, «Xylophon» (ксилофон).
Y - використовується у власних іменах та іноземних словах. Наприклад, «Yoga» (йога).
Z - зустрічається на початку речень та іменників. Наприклад, «Zoo» (зоопарк).
Ä - використовується на початку іменників і речень. Наприклад, «Äpfel» (яблука).
Ö - зустрічається в іменах і словах. Наприклад, «Öl» (олія).
Ü - використовується на початку слів і речень. Наприклад, «Über» (над).
ß - Прописна форма ß не існує, і її замінюють на SS. Наприклад, «Straße» (вулиця) буде написано як «Strasse» у капітальних буквах.
Великі літери в німецькій мові допомагають виділяти важливі слова та надають тексту чіткості та структурованості.
A - на початку слова виглядає так само, як і в англійській, і вимовляється як [aː]. Наприклад, «Apfel» (яблуко).
B - використовується скрізь, де потрібно. Наприклад, «Berlin» (Берлін).
C - може використовуватися у власних іменах та іноземних словах. Наприклад, «Computer» (комп'ютер).
D - застосовується на початку речень та іменників. Наприклад, «Deutsch» (німецький).
E - виглядає як в англійській. Наприклад, «Essen» (їжа).
F - використовується скрізь, де це потрібно. Наприклад, «Freunde» (друзі).
G - зустрічається в назвах і початках речень. Наприклад, «Garten» (сад).
H - використовується на початку речень та іменах. Наприклад, «Haus» (будинок).
I - часто використовується на початку речень і для підкреслення важливості. Наприклад, «Information» (інформація).
J - використовується в іменах і на початку речень. Наприклад, «Jahr» (рік).
K - з'являється на початку іменників і речень. Наприклад, «Katze» (кішка).
L - використовується в назвах і важливих словах. Наприклад, «Lampe» (лампа).
M - виглядає як в англійській. Наприклад, «Musik» (музика).
N - використовується на початку іменників і речень. Наприклад, «Nacht» (ніч).
O - застосовується на початку речень та іменників. Наприклад, «Ort» (місце).
P - використовується як на початку речень, так і в іменах. Наприклад, «Pizza» (піца).
Q - використовується в іноземних словах і власних іменах. Наприклад, «Qualle» (медуза).
R - зустрічається на початку речень і слів. Наприклад, «Rose» (троянда).
S - використовується на початку іменників і речень. Наприклад, «Schule» (школа).
T - застосовується в назвах і реченнях. Наприклад, «Tisch» (стіл).
U - виглядає як в англійській і використовується скрізь, де це потрібно. Наприклад, «Uhr» (годинник).
V - використовується в деяких іноземних словах і власних іменах. Наприклад, «Vogel» (птах).
W - використовується на початку слів і речень. Наприклад, «Wasser» (вода).
X - застосовується в деяких іноземних словах та іменах. Наприклад, «Xylophon» (ксилофон).
Y - використовується у власних іменах та іноземних словах. Наприклад, «Yoga» (йога).
Z - зустрічається на початку речень та іменників. Наприклад, «Zoo» (зоопарк).
Ä - використовується на початку іменників і речень. Наприклад, «Äpfel» (яблука).
Ö - зустрічається в іменах і словах. Наприклад, «Öl» (олія).
Ü - використовується на початку слів і речень. Наприклад, «Über» (над).
ß - Прописна форма ß не існує, і її замінюють на SS. Наприклад, «Straße» (вулиця) буде написано як «Strasse» у капітальних буквах.
Великі літери в німецькій мові допомагають виділяти важливі слова та надають тексту чіткості та структурованості.