05.02.2024

3 хвилин на читання

Займенники відіграють ключову роль у граматиці будь-якої мови, зокрема й у німецькій. Вони замінюють іменники або вказують на них, забезпечуючи ясність і економію у вираженні думок. У німецькій мові займенники поділяються на різні категорії, включаючи особисті, присвійні, вказівні, питальні та відносні. Кожна з цих категорій має свої правила вживання та зміни, які необхідно розуміти для граматичної правильності та ефективного спілкування німецькою мовою. У цій статті ми розглянемо різні види займенників у німецькій мові, їхні особливості та варіанти вживання.

Особисті займенники в німецькій мові використовуються для вказівки на конкретних осіб або предмети та для заміни іменників у реченнях. Вони змінюються залежно від роду, числа, відмінка та особи. У німецькій мові існує два види особистих займенників: підметні та додаткові.
Підметом особисті займенники використовуються як підмети в реченнях і вказують на особу або предмет, який вчиняє дію. Вони мають такі форми:

• Ich (я)
  
• Du (ти)
  
• Er (він), Sie (вона), Es (воно)
  
• Wir (ми)
  
• Ihr (ви)
  
• Sie (вони)
  

Додаткові особисті займенники використовуються як доповнення в реченнях і вказують на особу або предмет, до якого спрямована дія. Вони також мають форми, що відповідають різним особам і числам:
Mich (мене), dich (тебе), ihn (його), sie (її), es (його/її), uns (нас), euch (вас), sie (їх), Sie (вас)
Особисті займенники також змінюються в відмінках, щоб вказувати на їхню функцію в реченні (наприклад, їхню роль як підмета або доповнення). Такі відмінки включають називний (Nominativ), знахідний (Akkusativ), давальний (Dativ) і родовий (Genitiv).
Наприклад:
Ich sehe ihn. (Я бачу його.) - знахідний відмінок
Sie gibt mir das Buch. (Вона дає мені книгу.) - давальний відмінок
Особисті займенники в німецькій мові відіграють важливу роль у створенні ясності й точності у вираженні думок, а також у побудові граматично правильних речень.

Вказівні займенники в німецькій мові використовуються для вказівки на конкретні предмети або особи в просторі або часі. Вони допомагають виділити або позначити предмети чи особи, на які вони вказують. У німецькій мові існують два види вказівних займенників: ближні (близькі) та далекі.
Ближні вказівні займенники використовуються для вказівки на предмети або особи, які розташовані ближче до мовця або слухача. Вони мають такі форми:

• dieser (цей)
  
• diese (ця)
  
• dieseses (це)
  
• diese (ці)
  

Далекі вказівні займенники, навпаки, використовуються для вказівки на предмети або особи, які розташовані далі від мовця або слухача. Вони мають такі форми:

• jener (той)
  
• jene (та)
  
• jenes (то)
  
• jene (ті)
  

Вказівні займенники також можуть змінюватися в відмінках залежно від їхньої функції в реченні, так само як особисті займенники. Вони можуть використовуватися як прикметники, визначаючи іменник, або як самостійні займенники.
Наприклад:
Dieses Buch ist interessant. (Ця книга цікава.) - прикметник
Ich habe dieses gekauft. (Я купив це.) - самостійний займенник
Вказівні займенники в німецькій мові допомагають мовору уточнити або послатися на конкретні предмети чи особи в контексті розмови або тексту.
Присвійні займенники в німецькій мові
Присвійні займенники в німецькій мові використовуються для позначення приналежності предмета або особи. Вони вказують на те, кому або чому належить предмет або кого він описує. У німецькій мові присвійні займенники утворюються шляхом додавання суфіксів до звичайних особистих займенників.
Ось приклади присвійних займенників у німецькій мові:

• Mein (мій)
  
• Dein (твій)
  
• Sein (його), Ihr (її), Ihr (ваш)
  
• Унсер (наш)
  
• Euer (ваш)
  
• Ihr (їхні)
  

Присвійні займенники в німецькій мові також змінюються залежно від роду, числа та відмінка. Вони можуть використовуватися як прикметники, визначаючи іменник, або як самостійні займенники.
Наприклад:
Mein Haus ist groß. (Мій будинок великий.) - прикметник
Das ist mein. (Це моє.) - самостійний займенник
Присвійні займенники в німецькій мові дають змогу мовцю вказати на володіння або приналежність предмета чи особи за допомогою стислої та ясної форми.

Присвійні займенники в німецькій мові використовуються для позначення приналежності предмета або особи. Вони вказують на те, кому або чому належить предмет або кого він описує. У німецькій мові присвійні займенники утворюються шляхом додавання суфіксів до звичайних особистих займенників.
Ось приклади присвійних займенників у німецькій мові:

• Mein (мій)
  
• Dein (твій)
  
• Sein (його), Ihr (її), Ihr (ваш)
  
• Унсер (наш)
  
• Euer (ваш)
  
• Ihr (їхні)
  

Присвійні займенники в німецькій мові також змінюються залежно від роду, числа та відмінка. Вони можуть використовуватися як прикметники, визначаючи іменник, або як самостійні займенники.
Наприклад:
Mein Haus ist groß. (Мій будинок великий.) - прикметник
Das ist mein. (Це моє.) - самостійний займенник
Присвійні займенники в німецькій мові дають змогу мовцю вказати на володіння або приналежність предмета чи особи за допомогою стислої та ясної форми.

Питальні займенники в німецькій мові використовуються для постановки запитань про предмети, осіб або речі. Вони допомагають уточнити інформацію про те, що саме запитується або описується. У німецькій мові існують два основні види питальних займенників: прямі та непрямі.
Прямі питальні займенники використовуються для постановки запитань про предмети або осіб, які можна вказати безпосередньо. Вони мають такі форми:

• Wer (хто)
  
• Was (що)
  
• Welcher (який)
  

Непрямі питальні займенники використовуються для постановки запитань про предмети, осіб або речі, які не можуть бути вказані безпосередньо, а потребують більш докладної відповіді. Вони також можуть містити в собі вказівку на місце або час. Непрямі питальні займенники мають такі форми:

• Wem (кому)
  
• Wessen (чий)
  
• Wem (кому)
  
• Вен (кого)
  
• Wem (кому)
  
• Woran (на що)
  
• Worauf (на що)
  
• Wovon (про що)
  
• Womit (з чим)
  
• Woher (звідки)
  
• Wohin (куди)
  

Питальні займенники в німецькій мові відіграють важливу роль у побудові запитань і запитах для отримання необхідної інформації. Вони можуть використовуватися як самостійно, так і в поєднанні з іншими словами для формування складніших конструкцій.

Невизначено-особисті займенники в німецькій мові використовуються для вказівки на невизначену або невизначено-особисту особу, предмет або кількість. Вони замінюють іменники, коли йдеться про невідомий або невизначений об'єкт чи особу. У німецькій мові невизначено-особисті займенники можуть бути натхненними та ненатхненними.
1. Одухотворені невизначено-особисті займенники:

• jemand (хтось)
• niemand (ніхто)
  
• jeder (кожен)
  
• alle (всі)
  
• beide (обидва)
  
• jemand anderer (хтось інший)
  
• jeder andere (кожен інший)

2. Нежиттєдайні невизначено-особисті займенники:

• etwas (щось)
  
• nichts (нічого)
  
• viel (багато)
  
• wenig (мало)
  
• einiges (трохи)
  
• etwas anderes (щось інше)
  

Невизначено-особисті займенники можуть змінюватися залежно від відмінка, числа та контексту речення. Вони використовуються для позначення невідомого або невизначеного об'єкта чи особи, що робить мову більш універсальною та абстрактною.
Приклади:
Jemand hat mein Buch genommen. (Хтось узяв мою книгу.)
Nichts ist unmöglich. (Ніщо не неможливо.)
Ich habe einiges zu erledigen. (У мене є багато справ.)
Hast du etwas gegessen? (Ти що-небудь їв?)

Відносні займенники в німецькій мові використовуються для зв'язування речень і вказівки на іменники або займенники, які вони згадують. Вони допомагають визначити або описати предмет чи особу, про яку йдеться в іншій частині речення. Відносні займенники вводять підрядні речення відносного часу або місця.
Ось приклади відносних займенників у німецькій мові:

• der (чоловічий рід, називний відмінок)
  
• die (жіночий рід, називний відмінок)
  
• das (середній рід, називний відмінок)
  
• den (чоловічий рід, знахідний відмінок)
  
• der (жіночий рід, давальний відмінок)
  
• das (середній рід, давальний відмінок)
  
• denen (множина, давальний відмінок)
  

Відносні займенники можуть змінюватися залежно від роду, числа та відмінка іменника або займенника, до якого вони належать. Вони використовуються для зв'язку або визначення предмета чи особи, про яку йдеться в іншій частині речення.
Приклади:
Das ist der Mann, der mir geholfen hat. (Це той чоловік, який мені допоміг.)
Die Katze, die auf dem Baum sitzt, miaut. (Кішка, яка сидить на дереві, нявкає.)
Das Buch, das ich gestern gekauft habe, ist interessant. (Книга, яку я купив учора, цікава.)
Відносні займенники в німецькій мові відіграють важливу роль у побудові складних речень і зв'язуванні різних частин мови для створення більш інформативних і різноманітних висловлювань.