23.04.2024

4 хвилин на читання

Німецька мова багата граматикою, і присвійні займенники відіграють у ній ключову роль. Вони допомагають показати, кому належить той чи інший предмет, відповідаючи на запитання «чий?». Присвійні займенники узгоджуються з іменниками за родом, числом і відмінками, що робить мову точною і зрозумілою. У цьому матеріалі детально розглянемо, як використовувати їх правильно, які форми існують і як правильно відмінювати присвійні займенники в німецькій мові.

Присвійні займенники в німецькій мові - це слова, які вказують на приналежність. Вони відповідають на запитання «чий?» і замінюють іменник або супроводжують його. Наприклад: mein Buch - моя книга, dein Auto - твоя машина. Такі займенники використовуються, щоб показати, кому належить предмет. Їхні форми залежать від особи (я, ти, він тощо), а також змінюються залежно від роду, числа та відмінка іменника. Важливо пам'ятати, що присвійний займенник має узгоджуватися не з тим, хто володіє предметом, а з самим предметом. Тобто, якщо йдеться про «його книгу», слово «книга» жіночого роду, і ми скажемо seine Buch. Це важлива частина граматики, без якої не вийде побудувати точні та зрозумілі фрази.

У німецькій мові присвійні займенники залежать від того, хто володіє предметом, і від роду, числа і відмінка самого предмета. У називному відмінку вони виглядають так. Якщо говорить про себе, використовується форма mein для чоловічого та середнього роду в однині і meine для жіночого роду та множини. Тобто: mein Vater – мій тато, meine Mutter – моя мама, meine Freunde – мої друзі. Якщо ти говориш про другу особу, тобто «ти», використовується dein або deine: dein Bruder – твій брат, deine Schwester – твоя сестра. Для «він» у німецькій буде sein або seine: sein Auto – його машина, seine Jacke – його куртка. Для "вона" використовується ihr або ihre: ihr Hund - її пес, ihre Tasche - її сумка. Для "воно" теж використовується sein або seine, як і у "він". Якщо говоримо «ми», то використовується unser або unsere: unser Haus – наш будинок, unsere Wohnung – наша квартира. Для «ви» буде euer чи eure: euer Lehrer – ваш учитель, eure Schule – ваша школа. Якщо йдеться про «вони», то використовується ihr або ihre: ihr Kind – їхня дитина, ihre Bücher – їхні книги. Також варто пам'ятати, що якщо іменник стоїть у множині, то використовується форма із закінченням -e, наприклад: meine Bücher, deine Freunde, ihre Kinder. Ці форми — основа для побудови правильних фраз у німецькій, пов'язаних із приналежністю.

Присвійні займенники в німецькій мові часто використовуються в повсякденному мовленні. Ось кілька прикладів з різними особами та родами:

• Das ist mein Hund. — Це мій пес.
• Wo ist deine Tasche? — Де твоя сумка?
• Sein Auto ist neu. — Його авто нове.
• Ihre Wohnung ist groß. — Її квартира велика.
• Unser Lehrer ist nett. — Наш учитель добрий.
• Eure Freunde sind hier. — Ваші друзі тут.
• Ihre Kinder spielen draußen. — Їхні діти граються на вулиці.
• Ist das Ihr Buch? — Це Ваша книга? (ввічливо)

У всіх цих прикладах присвійний займенник стоїть перед іменником і показує, кому належить предмет.

Присвійні займенники в німецькій мові змінюються за відмінками. Це важливо, тому що форма займенника залежить не лише від особи, але й від ролі іменника в реченні. Усього в німецькій мові є чотири відмінки:

• Називний (Nominativ)
• Родовий (Genitiv)
• Давальний (Dativ)
• Знахідний (Akkusativ)

Наприклад:

• У називному відмінку: mein Vater (мій батько).
• У знахідному: Ich sehe meinen Vater (Я бачу мого батька).
• У давальному: Ich helfe meinem Vater (Я допомагаю моєму батькові).
• У родовому: Das ist das Auto meines Vaters (Це машина мого батька).

Форма присвійного займенника змінюється залежно від роду й числа іменника, а також від відмінка. Наприклад, «mein» у називному відмінку чоловічого роду стає «meinen» у знахідному, а в давальному — «meinem». Ці зміни потрібно запам’ятати, адже від них залежить правильність усього речення.
Для кожного роду й відмінка існує своя форма, тому корисно регулярно тренуватись і користуватись таблицями відмінювання.

Одна з найпоширеніших помилок — вибір форми займенника за власником, а не за предметом.
Наприклад, фраза mein Tasche (моя сумка) — неправильна, тому що «Tasche» має жіночий рід, а отже, слід казати meine Tasche.
Друга помилка — забувати про відмінок.
У реченні Ich sehe mein Vater (Я бачу мого батька) пропущене закінчення знахідного відмінка — правильно буде meinen Vater.
Третя помилка — плутанина між ihr (її) та Ihr (Ваш).
Велика літера вказує на ввічливе звернення.
Щоб уникнути цих помилок, завжди звертай увагу на рід та відмінок іменника, а також повторюй відмінювання за таблицею.
Практика на конкретних прикладах допомагає найшвидше закріпити правильні форми.