25.10.2023

3 хвилин на читання

В англійській мові немає відмінків у тому сенсі, як вони присутні в інших мовах. Відмінки визначають форму іменників, прикметників і займенників залежно від їхньої ролі в реченні. Наприклад, в українській мові слово "стіл" може бути в називному ("стіл"), у родовому ("столу") і так далі.

В англійській мові функцію відмінків виконують порядок слів і прийменники. Слова не змінюють свою форму залежно від їхньої функції в реченні, а їхня роль визначається контекстом. Наприклад:

• Іменниковий відмінок (Nominative Case): Використовується для позначення підмета речення. Наприклад: "She is a teacher" (Вона вчитель).
• Родовий відмінок (Genitive Case): Використовується для позначення приналежності. Наприклад: "This is Mary's car" (Це машина Мері).
• Давальний відмінок (Dative Case): Використовується для позначення одержувача дії. Наприклад: "I gave a book to him" (Я дав йому книгу).
• Знахідний відмінок (Accusative Case): Використовується для позначення прямого об'єкта дії. Наприклад: "She is reading a book" (Вона читає книгу).
• Твірний відмінок (Instrumental Case): В англійській мові роль знаменного відмінка виконують прийменники та конструкції типу "with" (з) або "by" (від). Наприклад: "He cut the bread with a knife" (Він розрізав хліб ножем).
• Прийменниковий відмінок (Prepositional Case): Також реалізується через використання прийменників. Наприклад: "I am in the park" (Я в парку).
  
  Таким чином, на відміну від низки інших мов, англійська мова спирається на синтаксичну структуру речення та використання прийменників для вираження стосунків між словами, замість зміни їхньої форми відповідно до відмінка.

В англійській мові існує два "відмінки" для іменників: Загальний (Common Case) і Присвійний (Possessive Case).

У таблиці подано приклади займенників у загальному та присвійному відмінках із відповідними реченнями англійською. Зверніть увагу на використання присвійного відмінка для вираження володіння або приналежності.

Загальний відмінок використовується в англійській мові для позначення іменників у їхній стандартній формі, коли вони є підметами або доповненнями в реченні. Наприклад:
"The cat is sleeping" (Кішка спить) - тут "cat" перебуває в загальному відмінку як підмет.

Присвійний відмінок в англійській мові вказує на приналежність або володіння, як правило, іменників. Утворюється додаванням апострофа і, залежно від ситуації, додаткової "s". Наприклад:
"John's car is red" (Машина Джона червона) - тут "John's" вказує на приналежність машини Джону.

Приклади:
Singular: "The dog's tail" (Хвіст собаки) - вказує на приналежність хвоста конкретному собаці.
Plural: "The students' books" (Книги студентів) - вказує на приналежність книг студентам.

Важливо зазначити, що у випадку з неживими об'єктами та іменами, які вже закінчуються на "s", можна використовувати тільки апостроф без додаткової "s". Наприклад: "The class' schedule" (Розклад класу).

Таким чином, присвійний відмінок в англійській мові допомагає виражати володіння або приналежність іменників, позначаючи їхні стосунки до інших слів у реченні.

В англійській мові займенники також мають три "відмінки": Прямий (Subjective Case), Непрямий (Objective Case) і Присвійний (Possessive Case).

У цій таблиці наведено приклади займенників у прямому, непрямому та присвійному відмінках із відповідними реченнями англійською мовою. Зверніть увагу на відмінності у використанні цих форм залежно від їхньої ролі в реченні.

Прямий відмінок використовується, коли займенник виступає в ролі підмета в реченні. Це той випадок, коли займенник виконує функцію того, хто або що чинить дію. Приклади:
"I am happy." (Я щасливий.) - "I" є підметом і перебуває в прямому відмінку.
"He is the captain." (Він капітан.) (Він капітан.) - "He" також виступає в ролі підмета і використовується в прямому відмінку.

Непрямий відмінок використовується, коли займенник виступає в ролі об'єкта (прямого або непрямого) у реченні. Приклади:
"He saw me at the store." (Він побачив мене в магазині.) - "Me" є непрямим об'єктом, оскільки на нього спрямована дія "saw".
"I'll help you with your homework." (Я допоможу тобі з домашніми завданнями.) - "You" виступає в ролі непрямого об'єкта.

Присвійний відмінок займенників вказує на приналежність або володіння. Утворюється додаванням апострофа і, залежно від ситуації, додаткової "s". Приклади:
"This is my car" (Це моя машина) - тут "my" (моя) виражає приналежність.
Приклади присвійного відмінка у займенників:
"His cat is playful" (Його кішка грайлива) - вказує на приналежність кішки йому.
"Our house is big" (Наш будинок великий) - тут "our" (наш) позначає приналежність будинку нам.

Таким чином, різні відмінки займенників в англійській мові допомагають точніше виражати їхню роль у реченні, чи то підмет, чи об'єкт, чи то вираження володіння.

В англійській мові, як і в будь-якій іншій мові, існують деякі винятки із загальних правил щодо відмінків. Нижче наведено кілька прикладів винятків:

"It" у присвійному відмінку:
Зазвичай у присвійному відмінку для займенника "it" використовується форма "its". Однак існує виняток, наприклад:
"The baby is sleeping in its crib." (Дитина спить у своїй колисці.)

"One" у присвійному відмінку:
Слово "one" у присвійному відмінку набуває форми "one's":
"This is not my car; it's someone else's." (Це не моя машина; це машина когось іншого.)

"Who" і "whom":
У сучасній англійській мові вживання "whom" (у непрямому відмінку) стає дедалі рідкіснішим, і в деяких випадках використовується "who" замість "whom", особливо в розмовній мові:
"Who did you give the book to?" (Кому ти віддав книгу?).

"Me" в непрямому відмінку після "to be":
У розмовній мові та в неформальних контекстах допускається використання "me" після дієслова "to be":
"It's me." (Це я.)

"Whose" у присвійному відмінку:
Хоча "whose" традиційно вважається присвійним займенником, іноді використовується для вираження приналежності:
"Whose book is this?" (Чия це книга?).

Винятки підкреслюють гнучкість та еволюцію мови, а контекст і стиль можуть впливати на вибір форми займенників. Важливо пам'ятати, що мова жива і мінлива, і іноді правила можуть мати свої винятки.